Відмовити не можна допустити… Або коли інспектор Держпраці вправі розпочати перевірку

Недопуск інспектора Держпраці до перевірки є досить дорогим задоволенням. Розмір санкцій для таких випадків спонукає керівника суб’єкта господарювання виважено приймати рішення про не допуск. Адже,

1) недопущення до проведення перевірки з питань дотримання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні тягне накладення штрафу у розмірі 9600 грн. (абз. 6 ч. 2 ст. 265 КЗпП)

2) недопущення до проведення перевірки з питань фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати ЄСВ і податків, створення перешкод у її проведенні — штрафу у розмірі 320 тис. грн.. (абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП).

Проте,  загроза застосування штрафів не повинна впливати на право керівника зачинити двері перед перевіряючими, у певних випадках.

Стаття 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі – Закон) передбачає право суб’єкта господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо:

– державний нагляд (контроль) здійснюється з порушенням передбачених законом вимог щодо періодичності проведення таких заходів;

– інспектор праці не надав копії необхідних документів або якщо надані документи не відповідають вимогам законодавства;

– об’єкт відвідування не одержав повідомлення про здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) в порядку, передбаченому цим Законом (за 10 днів до початку проведення такого заходу);

– інспектор праці не вніс запис про здійснення перевірки (інспекційного відвідування) до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (за наявності такого журналу в суб’єкта господарювання);

тривалість планового чи позапланового заходу перевищує граничну тривалість, встановлену  законодавством (10 робочих днів, а щодо суб’єктів малого підприємництва –  5 (планова перевірка) або 2 (позапланова перевірка) робочих дні;

– інспектор праці здійснює повторний позаплановий захід державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю);

– органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику;

– у передбачених законом випадках посадові особи не надали копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, або відповідного державного колегіального органу на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю).

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 5 Закону, органи державного нагляду (контролю) вправі здійснювати планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб’єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.

Неправильно оформлені документи на перевірку чи неналежне інформування про дату проведення перевірки (скажімо, телефоном чи факсом) — також привід для відмови в допуску.

А от щодо позапланових заходів державного контролю (нагляду) за дотриманням законодавства про охорону праці, то ст. 6 Закону не передбачає обов’язковості попереднього повідомлення  господарюючого суб’єкта про проведення такої позапланової перевірки.

Правом проведення перевірок додержання законодавства про працю наділені посадові особи Держпраці та її територіальних органів, які мають повноваження державних інспекторів праці.

Перед початком здійснення планової чи позапланової перевірки інспектор праці зобов’язаний:

1) пред’явити керівнику суб’єкта господарювання — юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі, фізичній особі — підприємцю або уповноваженій ним особі службове посвідчення інспектора, що засвідчує посадову особу Держпраці (суб’єкт господарювання може перевірити дійсність службового посвідчення інспектора праці, ознайомившись на офіційному сайті Держпраці з інформацією про службові посвідчення інспекторів праці Держпраці (посилання: http://dsp.gov.ua/informatsiia-pro-sluzhbovi-posvidchennia-inspektoriv-pratsi/));

2) надати суб’єкту господарювання копію посвідчення (направлення)на перевірку.

Вимоги до посвідчення (направлення) містяться у ч. 3 ст. 7 Закону.

Так, у посвідченні (направленні) зазначаються:

найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід;

найменування суб’єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи — підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід;

місцезнаходження суб’єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід;

номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід;

перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім’я та по батькові;

дата початку та дата закінчення заходу;

тип заходу (плановий або позаплановий);

форма заходу (інспекційне відвідування чи невиїзне інспектування);

підстави для здійснення заходу;

предмет здійснення заходу;

інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Таке посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.

У разі виникнення сумнів щодо наявності у особи, що представляється інспектором праці, відповідних повноважень, роботодавець може зателефонувати до відповідного територіального управління Держпраці для підтвердження факту проведення у нього перевірки;

3) у разі проведення позапланової перевірки за дотриманням законодавства про охорону праці на підставі звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров’ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави — пред’явити керівнику чи уповноваженій особі суб’єкта господарювання — юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі — підприємцю або уповноваженій ним особі, копію погодження Державної служби України з питань праці на проведення такої перевірки;

4) внести запис до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю), у разі наявності у суб’єкта господарювання такого журналу.

У разі не пред’явлення інспектором праці вищевказаних документів, виявлення недоліків у них (строки здійснення перевірки у посвідченні (направленні) не збігаються із датою фактичного візиту інспектора праці, посвідчення інспектора праці не відповідає встановленій формі, відсутнє погодження Держпраці (у разі проведення позапланової перевірки на підставі звернення громадян) тощо) чи не внесення запису до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю), суб’єкт господарювання має право не допустити інспектора праці до здійснення заходу контролю.

Слід пам’ятати, що аналіз ч.1 ст.6 Закон містить норму про те, що позаплановий захід щодо суб’єкта господарювання може здійснюватися за присутності керівника компанії або уповноваженої ним особи.

Всі планові перевірки включені до загального комплексного плану перевірок на відповідний рік та до річного плану перевірок Державної служби України з питань праці (відповідного територіального управління).  Якщо підприємство не включене до плану перевірок, інспектору можна відмовити у допуску до перевірки.

Дані про перевірку повинні бути внесені в журнал реєстрації перевірок на підприємстві.

Терміни проведення інспекції також повинні бути чітко обмежені (вони залежать від розміру підприємства і, відповідно, обсягу інформації, що перевіряється). Якщо контролери не вкладаються в термін, вони зобов’язані все одно закінчити свою роботу, а тому їх також можна видворити з офісу. До речі, перевіряти підприємство повторно за тими самими підставами, що і вперше, закон не дозволяє.

Планові та позапланові заходи проводяться в робочий час суб’єкта господарювання, установлений його правилами внутрішнього трудового розпорядку (ч. 3 ст. 4 Закону).

Звертаємо увагу, для інспекційних відвідувань (ще однієї форми контролю) встановлені особливі підстави та порядок здійснення.

Інспекційне відвідування або рішення інспектора праці про відвідування роботодавця підлягає повідомній реєстрації Держпраці чи її територіальним органом до початку його проведення.

Як правило, інспектор праці повідомляє роботодавця про інспекційне відвідування. Однак, коли йдеться про ймовірне нелегальне працевлаштування, інспектор не інформуватиме роботодавця про свій прихід, якщо вважатиме, що це зашкодить перевірці.
Єдиним документом, який повинен пред’явити інспектор при інспекційному відвідуванні є службове посвідчення. Направлення на проведення інспекційного відвідування не вимагається.

Роботодавець в такому випадку має право

1) перевірити в інспектора праці наявність службового посвідчення;

2) не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі:

– відсутності службового посвідчення в інспектора праці, а також якщо у реєстрі виданих посвідчень (інформація на сайті Держпраці) відсутня інформація про видачу службового посвідчення інспектору, що є підставою вважати його недійсним (пункт 3 розділу «Загальні питання Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю);

– якщо на офіційному веб-сайті Держпраці відсутні рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню;

– якщо строк проведення інспекційного відвідування перевищує строки, визначені пунктом 10 вказаного Порядку, зокрема передбачено, що тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб’єктів мікропідприємництва та малого підприємництва — 2 робочих днів;

Якщо ж інспектора праці, не дивлячись на відсутність у нього відповідних документів чи дефект їх змісту, було допущено до здійснення перевірки, посилатися в суді на безпідставність і неправомірність проведення перевірки буде вже неможливо.

13 лютого 2018 року Верховним Судом була ухвалена постанова у справі К/9901/8259/18 804/5402/14, в якій зазначається, що саме на етапі допуску до перевірки суб’єкт господарювання може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного контролю щодо себе. Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні такої перевірки.

Для формування доказової бази майбутніх спорів радимо всі виявлені порушення  фіксувати. До речі, інспектори також мають право фіксувати процес здійснення контрольних заходів.

 

 

Олександр Степанюк

 

адвокат, кандидат юридичних наук

 

16.11.2018 року