Податок на нерухоме майно: час сплати минув…

          28 серпня 2016 року закінчився термін для сплати податку на нерухомість за 2015 рік фізичними особами – власниками житлових та нежитлових будівель. Парадоксально, але більшість громадян, які підпадають під ознаки платників цього податку навіть не знають, що вони повинні сплатити податок.  А даремно… Фіскальний інтерес органів місцевого самоврядування (а це місцевий податок), не дивлячись на певну пасивність державної фіскальної служби, яка адмініструє податок, рано чи пізно буде захищений.

          Спочатку про сам податок на нерухомість. 24 грудня 2015 року парламент України прийняв Закон «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» №909, яким вкотре внесено зміни в частині податку на нерухоме майно .

          Оподатковується як житлова (квартира, будинок), так і нежитлова нерухомість, в тому числі й господарські будівлі (гаражі, хліви, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби тощо).

          База оподаткування податком –  загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Пільги для невеликих за площею квартир і будинків наступні: власники квартир до 60 кв. м і будинків до 120 кв. м (або будинки і квартири загальною площею в 180 кв.м.) не платитимуть податок. Податок платитиметься тільки з площі понад встановлений ліміт.

          Розмір податку (від 0% до 3%) встановлюється місцевою радою. Тернопільська міська рада рішенням від 26.01.2016 року встановила ставку податку у розмірі  1% мінімальної заробітної плати за 1 кв.м. (у 2015 році – 13 грн. 78 коп. за 1 кв.м). Для нежитлових будівель пільги не передбачені.

          Фізичні особи у 2016 році повинні сплатити податок за 2015 рік (за ставками та з пільгами, які діяли у 2015 році) на підставі податкових повідомлень-рішень, які надсилаються контролюючими органами до 1 липня 2016 року. За новими ставками, які почали діяти з 2016 року, податок сплачуватимуться фізичними особами починаючи з 2017 року;

          Сплачувати податок фізичні особи повинні раз на рік (до 28 серпня 2016 року).

          Отже, як випливає з статті 266 Податкового кодексу України, формальною підставою для сплати цього податку є податкове повідомлення-рішення, яке податковий орган зобов’язаний підготувати і направити платнику до 01 липня. А платник податку не пізніше 60 днів з моменту отримання повідомлення-рішення має його сплатити.

          Не будемо вдаватися до аналізу причин неотримання платниками таких повідомлень-рішень, звернемо увагу на наслідки їх невиконання. Здавалося б у платника податку немає іншого обов’язку, крім фактичної сплати розрахованої податковим органом, в залежності від площі нерухомого майна, суми податку. Платник не розраховує податок самостійно. За логікою пересічного громадянина, немає податкового повідомлення-рішення із зазначенням суми податкового зобов’язання, немає і її сплати. І відповідати він нібито не повинен, оскільки податковий орган не виконав припису норми закону та не вручив йому відповідне повідомлення-рішення.

          На нашу думку, така позиція матиме негативні наслідки для фізичних осіб – власників нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки. Обов’язок щодо сплати цього податку виник в силу припису закону на підставі факту реєстрації у встановленому порядку того чи іншого об’єкту нерухомості в режимі права приватної власності. Він буде існувати до моменту його виконання – сплати на відповідні рахунки місцевого бюджету.

          Разом з тим, враховуючи зміст ст. 102.1 Податкового кодексу, можна не сумніватися в тому, що фіскальний орган скористується правом визначити суму грошових зобов’язань платника податку аж до закінчення 1095 дня (трьох років), що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом. Тобто, якщо повідомлення-рішення не направлялося за перший рік існування обов’язку по сплаті податку, то воно може бути направлене наступного року, але вже з врахуванням сум за  перший і другий рік. А на третій рік повідомлення-рішення буде включати суму податку за три роки.

          Виникає закономірне запитання: хто ж відповідатиме і чи відповідатиме взагалі за те, що фіскальний орган вчасно не вручив податкове повідомлення-рішення про сплату податку, а платник вчасно не сплатив податок на нерухоме майно?

          Податківці знайдуть чим крити невручення (несвоєчасне вручення) повідомлення-рішення власнику нерухомого майна. Слід очікувати, що «об’єктивну» неможливість виконання норми закону щодо вручення повідомлення-рішення до 1 липня аргументуватимуть відсутністю інформації з держреєстру прав на нерухоме майно щодо адреси його місцезнаходження та власників,  відсутність спеціалістів через скорочення у службі, несвоєчасним поданням інформації місцевими радами, які зараз здійснюють реєстрацію прав на нерухомість і т.д.

          А платнику податку вкажуть на п.54.5. Податкового кодексу, який передбачає наступне: «Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов’язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов’язання…»

          Грошове зобов’язання платника податків відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Кодексу – сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов’язання та/або штрафну (фінансову) санкцію.

          У разі коли платником податків не виконуються умови, визначені п. 57.2 – 57.3 ст. 57 Кодексу, нараховані грошові зобов’язання після закінчення десятиденного та тридцятиденного терміну набувають статусу податкового боргу.

          Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Кодексу податковий борг – сума грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого у порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.

          Тобто, узгоджене грошове зобов’язання – це і сам податок, і штраф та пеня, які нараховуються податковим органом.

          Податкові повідомлення-рішення не повинні лишатися без відповідного реагування з боку платника податку. По-перше, отримавши цей документ потрібно уважно вивчити його зміст, з’ясувати що саме входить до суми податкового зобов’язання – тільки чистий податок чи й штрафні санкції. По-друге, негайно розпочати процедуру оскарження такого повідомлення-рішення (до закінчення 10-денного терміну з моменту отримання). Оскаржувати його можна як в судовому порядку, так і до вищестоящого фіскального органу. В іншому випадку грошове зобов’язання стане узгодженим і його доведеться сплатити, в тому числі штрафна санкції і пеню, якщо податковий орган все ж таки їх нарахує.

          Отримавши повідомлення-рішення в порядку і терміни, визначені Податковим кодексом, суму податку потрібно сплатити вчасно. Будь-яке прострочення потягне відповідальність у вигляді штрафу і пені.

          Згідно з п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених Податковим кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

          Після закінчення встановлених Податковим кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов’язання на суму податкового боргу нараховується пеня (пп..129.1.1 п. 129.1 ст.129 Податкового кодексу).

          Пеня, визначена пп..129.1.1 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті (п.129.4 ст.129 Податкового кодексу).

          Платник податку на нерухоме майно може сам навідатися до податкової інспекції для уникнення майбутніх ризиків та непорозумінь   і провести звірку даних щодо: об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

        Отже, якщо Ви є одноосібним власником квартири площею більше 60 кв.м. або маєте у власності частку у квартирі (за умови, що така частка більша 60 кв.м.), або маєте будинок площею більше 120 кв.м, то з надлишку над пільговими метрами потрібно сплатити податок. Якщо житлова нерухомість має декілька співвласників і на кожного з них припадає частка, що менша 60 кв.м.  у квартирі і, відповідно 120 кв.м. у будинку, то податок платити не потрібно. Отримавши податкове повідомлення – рішення пізніше 1 липня або за термін більший, ніж один рік, оскаржуйте його. Обґрунтування скарги допоможе сформулювати податковий адвокат. Якщо ж Вам впродовж трьох років з моменту виникнення підстав для справляння податку не надіслали повідомлення-рішення, отримуєте індульгенцію від його сплати.