ПРАВДА – НЕ ЗАВЖДИ ГАРАНТІЯ ВИГРАШУ СПРАВИ У СУДІ

Судова реформа, що відбувається в Україні, багато змінила у порядку здійснення правосуддя судами господарської, адміністративної та цивільної юрисдикції. Зміни торкнулися і представництва інтересів юридичних та фізичних осіб у судах.

Для початку слід відмітити, що системний аналіз нових процесуальних кодексів, дає підстави для висновку, що для прийняття рішення по справі суду не потрібна істина. Суд виходитиме з переконливості сторін спору. При цьому суд виконуватиме функцію арбітра. Тягар доведення своєї позиції покладається на позивача і відповідача. Сторони повинні зібрати всі можливі докази і завчасно їх подати до суду. Не надав вчасно, доказ судом до уваги братися не буде. Припускаю ситуацію, коли сторона, яка, відповідно до фактичних обставин, повинна була б виграти справу, програє її лише тому, що не зможе підтвердити свою правоту доказами або не володітиме новаціями процесуального законодавства.

І тут на перший план виходить якість представництва інтересів у суді.

Відповідно до ч.3 ст.131-2 Конституції України, виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді. Так Конституція визначає порядок «професійного» представництва в суді інтересів особи, яка сама не хоче чи не може брати участь у судовому процесі.

Однак законодавець встановлює ряд застережень та виключень з цього правила. Згідно з п.3 ч.1 ст.131-1 та ст.131-2 Конституції, виключно прокурорами або адвокатами здійснюється представництво у Верховному суді – з 1 січня 2017 року, у судах апеляційної інстанції – з 1 січня 2018 року, у судах першої інстанції – з 1 січня 2019 року.

Представництво органів державної влади та місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

Представництво у суді в провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», тобто до 30 вересня 2016 р., здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, – до ухвалення у відповідних справах остаточних рішень, які не підлягають оскарженню.

Обставини, коли прокурор може представляти інтереси громадянина чи держави визначені в ст.23 Закону України «Про прокуратуру». Вони досить конкретні і мають бути обґрунтованими і доводяться прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Конституція містить норму, яка допускає певні виключення з правила адвокатської монополії на судове представництво. Частина четверта ст. 131-2 Конституції передбачає, що законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Монополія адвокатів на представництво інтересів у судах закріплена і в нових редакціях галузевих процесуальних кодексах. Так, відповідно до ч.2 ст.16 Господарського процесуального кодексу, представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

ГПК містить перелік випадків, коли можливе представництво іншою особою, не адвокатом. Так представником може бути законний представник (батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом). При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність.

Малозначними є 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (176 200 грн.); 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (881 000 грн.).

Крім того, ГПК  передбачає самопредставництво. Сторона або третя особа може брати участь у судовому процесі особисто. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи).

Тобто, у юридичної особи в цьому разі існує два варіанти дотримання норми кодексу: або керівник підприємства особисто ходитиме в судові засідання, попередньо опанувавши тонкощі господарського процесуального кодексу і судової практики, або керівника юридичного підрозділу ввести до виконавчого органу, одночасно виписати його повноваження щодо представництва в статуті (положенні) і зафіксувати повноваження діяти від імені юридичної особи в Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Правда, юридична особа може укласти договір про надання правничої допомоги з адвокатом і видати йому довіреність на представництво інтересів у суді. В такому випадку, на мою думку, юридична особа користуватиметься послугами фахівця, який, надаючи допомогу, обтяжений присягою, спеціальним Законом, етичними правилами і, крім того, є спеціалістом в конкретній сфері правозастосовчої практики.

Отже, лише якісне представництво інтересів надасть можливість фізичній чи юридичній особі сподіватися на законне і справедливе судове рішення.

 

Олександр Степанюк

адвокат, кандидат юридичних наук

26.01.2018