Приватні виконавці – вже не колектори

Зовсім скоро (з 05 жовтня 2016 року) виконавчі документи виконуватимуться приватними виконавцями – новими учасниками виконавчого провадження. Не секрет, що значна частина судових рішень в Україні не виконується. Причинами такого ганебного явища є процесуальні диверсії боржників, незнання своїх прав стягувачами і бездіяльність державних виконавців.

          Приватні виконавці порушать монополію державної виконавчої служби у вчиненні виконавчих дій, а відтак, зменшать корупційну складову в роботі державних виконавців, зменшать навантаження на них, ефективніше (треба сподіватися) працюватимуть, створять свого роду конкуренцію на ринку примусового виконання рішень. Принаймні є сподівання і надія, що таке станеться.

          Хто ж вони – приватні виконавці, які рішення можуть виконувати і що за це отримуватимуть?

          Відразу зазначимо, що законодавець заклав нерівність в правовому регулюванні статусу державних та приватних виконавців. Виправданий такий підхід чи ні покаже практика.

          Відповідно до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», приватним виконавцем може бути громадянин України, який досяг 25 років, має вищу юридичну освіту не нижче другого рівня, володіє державною мовою, має стаж роботи у галузі права після отримання відповідного диплома не менше двох років, пройшов трьохмісячне навчання і стажування приватного виконавця, склав кваліфікаційний іспит, отримав посвідчення  приватного виконавця та посвідчення про право на здійснення діяльності приватного виконавця .

          Для визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір здійснювати діяльність приватного виконавця, та вирішення питання щодо надання права на здійснення діяльності приватного виконавця при Міністерстві юстиції України утворюється Кваліфікаційна комісія приватних виконавців.

          В той же час рівень професійної підготовленості державних виконавців при призначенні на посади законодавство не зобов’язує перевіряти. Призначаються вони на посади визначеними законом вищестоящими керівниками.

          Стаття 5 Закону України «Про виконавче провадження» обмежує «підвідомчість» виконавчих документів приватному виконавцю в порівнянні з державним. Так приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім:

          1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною;

          2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету;

          3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону;

          4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи;

          5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини;

          6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності;

          7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб;

          8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена;

          9) рішень про конфіскацію майна;

          10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання;

          11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

          Тобто, сфера повноважень приватних виконавців – господарська діяльність фізичних та юридичних осіб.

          Приватний  виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, за заявою стягувача, до якої останній додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру – у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника – фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника – юридичної особи.

          В той же час, виконавчий збір, що справляється органами державної виконавчої служби за примусове виконання рішення, сягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

          За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника – фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника – юридичної особи.

          Здійснюючи виконавче провадження, приватний виконавець отримує суму основної винагороди, авансовий внесок  стягувача (який після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу, як правило,  повертається стягувачу), стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

          Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:

          1) фіксованої суми – у разі виконання рішення немайнового характеру;

          2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

          Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення. Основна нагорода приватного виконавця у відсотках пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми стягується у порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору. Стаття 31 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”, передбачає, що основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом.

          Приватний виконавець, виходячи з об’єму виконавчих дій, враховуючи граничні розміри винагороди, встановлені Кабінетом міністрів України, самостійно здійснює розрахунок основної винагороди, ознайомлює з ним сторони виконавчого провадження.

Угодою між приватним виконавцем та стягувачем може бути передбачена додаткова винагорода приватного виконавця.

          Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів. Розмір та види витрат виконавчого провадження визначаються Міністерством юстиції України.

          У разі якщо витрати на залучення до проведення виконавчих дій суб’єктів господарювання на платній основі, виготовлення технічної документації на майно, здійснення витрат на валютообмінні фінансові операції та інших витрат, пов’язаних із перерахуванням коштів, перевищують суму сплаченого авансового внеску, стягувач зобов’язаний додатково здійснити авансування таких витрат лише на підставі вимоги приватного виконавця.

          Угодою між приватним виконавцем та стягувачем може бути передбачено додаткове авансування витрат виконавчого провадження, а також право здійснювати додаткові витрати на проведення виконавчих дій.

          Конструкція вказаних законів свідчить, що мотивація приватних виконавців може і буде залежати від ефективності та оперативності їх роботи.

          Очевидно з набранням чинності цими законами дещо «послабиться» кадровий потенціал державної виконавчої служби через бажання її працівників започаткувати власний «виконавчий» бізнес. Найближчим часом навряд чи суттєво зміниться динаміка розподілу виконавчих документів між державними та приватними виконавцями.    Найймовірніше, приватні виконавці почнуть працювати «під дахом» адвокатських компаній, які надаватимуть  комплексні послуги (представництво інтересів у суді і безпосереднє виконання судового рішення). Колекторські фірми також перетворяться у приватних виконавців з їх помічниками.

          Хочеться вірити, що така новація суттєво підніме коефіцієнт виконаних судових рішень.