Спрощена система оподаткування: зміни невідворотні?…

          Днями Міністерство фінансів України на своєму сайті розмістило проект чергових змін до Податкового кодексу України. Метою пропонованих змін Мінфін називає бажання удосконалити податкову систему задля зменшення тиску на бізнес, створення умов для його розвитку.

          Передбачаються зміни в порядку адміністрування податків, правах та обов’язках платників податків та контролюючих органів, підставах і порядку проведення перевірок, сплаті податку на прибуток, на додану вартість та ряду інших податків.

          Частково трансформованою буде і спрощена система оподаткування. Згідно з поки що чинним законодавством, суб’єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

          1) перша група – фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень;

          2) друга група – фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: 1)не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; 2) обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

          3) третя група – фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень;

          4) четверта група – сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

          Що ж пропонується змінити ?  Чесно кажучи, слухаючи виступи глави Державної фіскальної служби та читаючи про побажання МВФ щодо спрощенців, очікувалися кардинальні зміни в регулюванні цього питання.  Так, Роман Насіров стоїть на позиції, що потрібно відсепарувати порядних спрощенців від великої кількості тих, котрі працюють на великий бізнес, так би мовити, для його прикриття. Спрощена система оподаткування давно переросла ті рамки, які їй були відведені законом, тому перед Мінфіном Державна фіскальна служба ставить питання про необхідність нової класифікації єдинщиків, обмеження кількості послуг, що потрапляють під спрощене оподаткування.

          З точки зору фіскального інтересу держави такий підхід очільника служби є зрозумілим і логічним. Потрібно лише правильно виписати правила гри для платників податків і не змінювати їх так часто, оскільки зміни завжди викликають суспільний супротив, тим більше, якщо вони направлені на обмеження прав платників податків і на збільшення їх зобов’язань.

          МВФ рекомендує виключити юридичні особи та платників ПДВ зі спрощеної системи оподаткування. При цьому залишити пільгову низьку ставку тільки для першої групи підприємців-фізичних осіб, дохід яких становить до 300 тис. грн. на рік. МВФ рекомендує об’єднати групи 2 і 3 і оподатковувати їх за загальними податковими ставками. Для них оподатковувана база розраховується шляхом касового методу: доходи мінус витрати, а з різниці сплачується ПДФО та ЄСВ. При цьому верхню межу цієї групи встановити на рівні 2 млн грн на рік. На цьому ж рівні пропонується встановити поріг по обсягу оподатковуваних операцій для обов’язкової реєстрації платником ПДВ.

          Однак, чи то Мінфін в очікуванні осіннього реагування громадян на підвищення «комунальних» тарифів, чи він  має намір внести корективи в останній момент, але проект змін до Податкового кодексу фактично залишає спрощену систему оподаткування у вже діючому вигляді.

          Єдиною суттєвою зміною є поява нової групи «спрощенців»- платників фіксованого податку на доходи фізичних осіб. Йдеться про фізичних осіб, які здійснюють індивідуальну діяльність.  Індивідуальна діяльність – діяльність фізичної особи зі здійснення роздрібної торгівлі на ринках та інших призначених для торгівлі місцях, надання побутових послуг населенню, зайняття традиційними народними промислами за умови, що вона займається такою діяльністю особисто (без використання найманої праці), не є найманим працівником в межах такої діяльності та не є підприємцем.

          Розробники законопроекту до видів діяльності, які повинні оподатковуватися фіксованим податком відносять:

          1) роздрібну торгівлю;

          2) надання побутових послуг населенню. Для цілей цього пункту під побутовими послугами населенню, які надаються фізичними особами, які здійснюють індивідуальну діяльність, розуміються такі види послуг, що надаються іншим фізичним особам за їх індивідуальним замовленням:

послуги з ремонту взуття;

послуги з ремонту одягу та побутових текстильних виробів;

послуги з ремонту трикотажних виробів;

послуги з ремонту та реставрації килимів та килимових виробів;

послуги з ремонту шкіряних, галантерейних та дорожніх виробів;

послуги з ремонту, реставрації та поновлення меблів;

послуги з ремонту автомобілів, мотоциклів, моторолерів, і мопедів, велосипедів та інших автотранспортних засобів за індивідуальним замовленням;

послуги з ремонту радіотелевізійної та іншої аудіо- і відеоапаратури;

послуги з ремонту електропобутової техніки та інших побутових та офісних приладів;

послуги з ремонту годинників;

послуги з технічного обслуговування і ремонту музичних інструментів;

послуги з ремонту інших предметів особистого користування, домашнього вжитку та металовиробів;

послуги з прання та прасування білизни та інших текстильних виробів;

перукарські та косметологічні послуги, послуги з манікюру та педикюру, татуювання;

 послуги, пов’язані з сільським та лісовим господарством;

 послуги домашньої прислуги, гувернера, репетитора, догляд за хворими або немічними особами;

 послуги, пов’язані з очищенням та прибиранням приміщень за індивідуальним замовленням;

 груминг;

          3) зайняття традиційними народними промислами. Перелік видів традиційних народних промислів, якими можуть займатися фізичні особи на умовах, визначених цим пунктом, встановлюється сільськими, селищними та міськими радами за місцем постійного проживання (податкової адреси) таких платників податку.

          Фізична особа за власним бажанням може займатися провадженням визначених цією статтею видів діяльності без реєстрації підприємцем із сплатою податку на доходи фізичних осіб у фіксованому розмірі за умов здійснення такої діяльності індивідуально (особисто без найманих осіб) та не перевищення річного обсягу доходу від провадження такої діяльності понад 250 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

          Фізична особа, яка має намір здійснювати індивідуальну діяльність, зобов’язана стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання (податкової адреси) як особа, яка здійснює індивідуальну діяльність.

          Податок на доходи фізичних осіб з доходів від індивідуальної діяльності сплачується у фіксованому розмірі, який становить 10 відсотків від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року з розрахунку на календарний місяць.

Платники податку на доходи фізичних осіб у фіксованому розмірі звільняються від обов’язкового ведення обліку доходів і витрат, пов’язаних з провадженням обраного ними виду індивідуальної діяльності.

            Однак, це лише проект змін до Податкового кодексу, які винесені для широкого обговорення та внесення пропозицій. Та все ж,  увага до спрощеної системи оподаткування з боку осіб, які впливають на політично-фінансові процеси в Україні, на нашу думку, призведе до імплементації їх рекомендацій в остаточному варіанті законопроекту.

          Окремо хотілося б висловити занепокоєння і побажання щодо оподаткування доходів адвокатів, як само зайнятих осіб, що проводять незалежну професійну діяльність. На жаль, в запропонованому проекті не передбачаються зміни в режимі оподаткування адвокатів. Позиція фіскальних органів, не дивлячись на судові рішення з цього питання (постанова Вищого адміністративного суду України від 21.01.2016р. в справі № 808/7758/13-а), є незмінною – адвокати повинні сплачувати податок з доходів фізичних осіб на загальних підставах. Відповідно до п.178.3 ст. 178 ПКУ, оподаткованим доходом самозайнятої особи, у т.ч. адвоката є сукупний чистий дохід. В свою чергу сукупний чистий дохід визначається як різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

          Держава свідомо заганяє адвокатів в тінь, адже змушує їх вести обтяжливий облік доходів і витрат і сплачувати податок з доходів фізичних осіб за загальною ставкою (, у 2015 р. – 15 (20) %, у 2016 р. – 18%) і єдиний соціальний внесок (ставки ЄСВ: на прибуток, отриманий в 2015 році, нарахування ЄСВ здійснюється за ставкою 34,7%; на прибуток, що буде отриманий в 2016 році, — за ставкою 22%).

          Небажання Мінфіну внести чітку ясність в регулювання порядку оподаткування адвокатів знову призведе до конфліктних ситуацій між адвокатами та органами їх самоврядування і податковими органами. І одні і другі будуть обґрунтовувати свою правоту черговими роз’ясненнями, рекомендаціями і податковими консультаціями. І все тому, що автор законопроекту не бажає на рівні закону розставити крапки над «і».

          Тому пропонується  до  п.п. 14.1.226. проекту, в якому визначено поняття самозайнятої особи, перед словом «або» через похилу вставити слово «та» і читати наступне: «самозайнята особа – платник податку, який є фізичною особою – підприємцем та/або провадить індивідуальну чи незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є найманим працівником в межах такої підприємницької, індивідуальної чи незалежної професійної діяльності».

          В податковому кодексі слід закріпити право адвокатів, як і інших осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність, обирати систему оподаткування обліку та звітності.

          Адже, у випадку, якщо законодавець заборонить юридичним особам перебувати на спрощеній системі оподаткування, адвокатські об’єднання та бюро також перейдуть на загальну систему оподаткування. Тоді виникне закономірне запитання: а чим, на думку урядовців, діяльність адвоката відрізняється від діяльності інших фізичних осіб, що здійснюють господарську діяльність, яким держава дозволила перебувати на спрощеній системі оподаткування?

          Сподіваюся, що чітка регламентація діяльності адвоката, визначення етичних правил його поведінки та відповідальності за їх порушення, постійне психологічно-емоційне навантаження в роботі та потреби в щоденній самоосвіті не стануть тими аргументами, якими Мінфін буде пояснювати необхідність і доцільність збільшення податкового навантаження на них.

         Назрілі зауваження та рекомендації щодо вдосконалення спрощеної системи оподаткування, які висловлюються офіційно і неофіційно, на нашу думку, свідчать про невідворотність кардинальних змін в цьому режимі оподаткування.

Олександр Степанюк,

адвокат, кандидат юридичних наук